Відсутність генпланів: кому це вигідно


Наші сертифікати, дипломи та подяки

  • Експерт року
  • Диплом Ради Європи
  • Інститут медіа права
  • Праця і закон
  • Українська школа політичних студій

Відсутність генпланів: кому це вигідно


02-03-2011

У мешканців селища Коцюбинське, яке лише в трьох кілометрах від Києва, - трагедія. Вони можуть залишитись без лісу, який багато років був для них улюбленим місцем для відпочинку.

А все тому, що в 2008 році місцева влада роздала приватним особам землю довкола села, розширивши його межі за рахунок лісу.

Цього можна було б уникнути, якщо в Коцюбинському був би зроблений за всіма правилами генеральний план розвитку.

Генплан населеного пункту – це документ, товщиною з невеличку книжку, в якій описані напрями розвитку міста або села і схематично вималювані плани цого забудови на роки вперед. Наприклад, при Радянському Союзі генплан розроблявся більше, ніж на 20 років.

Не дивлячись на те, що цей документ доволі загальний, без деталізації території, його наявність може хоча б частково вирішити проблему напівлегального виділення дозволів на забудову, впевнені експерти.

“Нам це необхідно, - говорить Ярослав Рабошук, аналітик Асоціації міст України, - Цей план впорядковує територію міста або села, щоб не було хаотичних забудов, щоб виконувались санітарні вимоги до розташування тих чи інших приміщень та будівель”.

За його словами, лише 39,5 % всіх населених пунктів країни можуть похизуватися наявністю в себе генерального плану розвитку. У той же час, його відсутність – одна з причин свавільного виділення місцевою владою земельних ділянок, дозволів під забудову приватним особам, свавільної зміни цільового призначення ділянок, їх подальший перепродаж.

Частка населених пунктів України, які мають генеральний план

Тип населенного пункта %
Міста районного значення 69%
Сільські пункти міського типу 60%
Села 38%
Міста обласного значення
85%
Всі населені пункти країни 39%


За даними Асоціації міст України

Частина лісу в Коцюбинському, наприклад, дісталась мешканцям Дніпропетровської області й членам місцевої сільради, розказує місцевий депутат Ірина Федорів. Решта ділянок вже з цікавістю вивчили ріелтери, зважуючи, що можна буде продати своїм клієнтам в “ласій” зоні поблизу столиці.

Виділення земель і дозволи на будівництво місцевими органами влади – давно поставлене на потік, розказує юрист-експерт з земельних питань, Юрій Брикайло. Найбільш плачуча ситуація, мабуть, в селах.

“Сільради вільно видають “приватникам” державні акти на землю під забудову”, - каже він.

Так, на територіях, що межують із селами, непомітно з’являються приватні будинки або котеджі. Наприклад, в Вишгородському районі Київської області, недалеко від села Новосілки, територія місцевого лугу вже розбита й поділена на ділянки. На деяких із них вже навіть йде будівництво, а в планах – прокласти асфальтовану дорогу прямо по території лугу. Селян ніхто не питав.

Допомога держави

За вирішення питання вже взялись на найвищому рівні. На підписанні в президента зараз є закон про регулювання міськбудівної діяльності. Не дивлячись на масу недоліків цього закону, якщо його затвердять вже з 1 січня 2012 року жодне місто чи селище не зможе обійтися без генерального плану.

Отже, у випадку його відсутності, місцева влада не зможе офіційно передавати землі державної чи комунальної власності в користування чи управління приватній особі, говорить Юрій Брикайло. На його думку, ця ініціатива принесла б країні лише користь.

“Це було б надзвичайно позитивно. Має попороти й корупцію”, - каже він.

Палиці в колеса


Тільки ось ймовірність того, що закон спрацює неймовірно низька. Все, як зазвичай, впирається в гроші і небажання чиновників.

По-перше, на розробку генплану треба кошти. Іноді немалі.

“Вартість розробки генплану для невеликих (до 20 – 30 тис. мешканців) міст складає близько 300 тисяч гривень, - наводить приклад Рабошук, - Для великих міст вартість може доходити до мільйону”.

Як розповіло Kyiv Post джерело в КМДА, яке побажало зберегти анонімність, поскільки не уповноважене офіційно коментувати це питання, вартість генплану для Києва сягає 5 мільйонів гривень.

Але далеко не всі села й навіть міста можуть собі дозволити профінансувати з місцевого бюджету розробку містобудівних документів.

У населених пунктах, які дотуються з бюджету, місцеві ради просто вимушені будуть залучати до розробки генплана кошти приватних інвесторів.

Виділити гроші на документ, отримавши натомість потрібну земельну ділянку – практика, яка вже достатньо поширена в Україні, розповідає Юрій Брикайло.

За його словами, таким чином нові “паспорти” вже отримали населені пункти, що є недалеко від Києва – в Києво-Святошинському районі, в напрямі Обухова, Василькова. Словом, всюди, де ціна за землю “зашкалює”.

У цих районах вартість сотки землі коливається від $3 до $10 тисяч, так що інвестиція в генплан з перспективою отримання ласого шматка – дуже приваблива.

Після набрання чинності нового закону практика фінансування генпланів приватними особами стане взагалі всюдисущою. Угода з місцевими радами інвесторам на руку, пояснює експерт Брикайло. Оскільки прибуток віл доволі невеликого котеджного містечка, розміщеного на 100 – 150 га більш, ніж досить.

Але це не єдина причина, через яку генеральні плани населених пунктів в Україні “не працюють”. Справа в тому, що існування цих документів місцевій владі просто не вигідне.

“Їх нема не тому, що нема грошей, а тому, що немає політичної волі,” – говорить Андрій Странников, депутат Київради.

За його словами, в 2008-2009 році місцеві органи влади повернули в держбюджет масу коштів, наданих на розробку генеральних планів для їхніх населених пунктів. А все тому, що їхнє існування мерам просто невигідне.

“Адже, якщо є система, в якій вказано, що тут має бути зелена зона, значить мер тепер не зможе виділити ділянку своєму “колезі”. А якщо такого документа немає, то є можливість ловити рибу в мутній воді”, - говорить Странников.

За матеріалами “Kyiv Post”.




До переліку новин