Закон „Про захист персональних даних”: переваги й недоліки


Наші досягнення

  • Захист у Міжнародному арбітражному суді (ICC) інтересів держпідприємства (44 млн. доларів)
  • Юридична підтримка виборчої кампанії кандидата на посаду міського голови 2010р.
  • Юридичний супровід президентської кампанії 2010 на місцевому рівні
  • Скасування постанови Кабміну про пенсійні внески для підприємців
  • Скасування евакуаторів в Києві
  • Справа "Караоке на майдані"
  • Справа "Корецький проти України"

Закон „Про захист персональних даних”: переваги й недоліки


04-02-2011

Закон визначає бази даних як “іменовану сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних”.

Отже, за визначенням такою базою може бути і величезна картотека досьє у відділах кадрів і звичайна візитниця чи телефонна книга.

Проте, згідно із статтею першою цього закону, його дія не поширюється на створення баз персональних даних:

  • фізичними особами, що створюють бази даних для непрофесійних особистих потреб;
  • журналістами – для виконання службових чи професійних обов’язків;
  • творчими працівниками – для здійснення творчої діяльності.


Кожен може створювати свою базу даних, зареєструвавши її, але не всі можуть отримувати доступ до інформації у цій базі (необхідна згода того, хто нею володіє).

Для того, щоб використати отриману інформацію, необхідна згода ще й того, чиї персональні дані є у базі.

Беручи до уваги час, який необхідний для отримання дозволу на доступ до бази, а саме 30 календарних днів та можливу відстрочку у задоволенні запиту (загалом весь термін не має перевищувати 45 днів), не важко здогадатися, що законно і оперативно отримати якусь інформацію буде просто не можливо.

Автори закону стверджують, що цей закон є вимогою Європейського Союзу на шляху вдосконалення українського законодавства під європейські стандарти.

“Певну логіку в цьому законі я бачу. Закон покликаний захищати наші персональні дані від незаконного використання тими, кому ми не давали на це права,” – аналізує норми новоприйнятого закону адвокат та викладачка НаУКМА Тетяна Шмарова.

Але у той же час, на думку експерта, деякі норми потребують змін, оскільки неприпустимо, щоб усі персональні дані були даними з обмеженим доступом.

Директива Європарламенту та Ради 1995 року розрізняє “персональні дані” та “чутливі дані” (стан здоров’я, расове чи етнічне походження, релігійні чи політичні переконання) і це, на думку Тетяни Шмарьової, було б доцільним виписати в цьому законі.

У законі нечітко визначена сфера його поширення, що випливає з преамбули, також є питання щодо визначення поняття база персональних даних, на думку адвоката Андрія Нечипоренка.

Телефонна книга чи поштовий клієнт Microsoft Outlook через цю невизначеність можуть підпадати під класифікацію баз даних.

Закон “Про захист персональних даних” є можливість змінити принаймні частково, якщо громадськість буде чинити тиск на владу, вважає Андрій Нечипоренко. Подібних результатів вдалося досягнути, коли Президент Янукович ветував закон “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Попри те, що Гельсінська спілка навала цей закон „вагомим кроком до побудови тоталітаризму”, експерти дають менш радикальні оцінки.

“Як і у адвокатів, так і у журналістів можуть бути проблеми із доступом до інформації через положення цього закону, але ніякого тоталітаризму в цьому законі я не бачу,” – каже Тетяна Шмарьова.

За матеріалами “ПРО”.


ЧИТАТИ ТАКОЖ:

Бази даних і Закон України “Про захист персональних даних”




До переліку новин