Перешкоджання діяльності журналістів: захист професійних прав в умовах передвиборчих кампаній


Наші досягнення

  • Захист у Міжнародному арбітражному суді (ICC) інтересів держпідприємства (44 млн. доларів)
  • Юридична підтримка виборчої кампанії кандидата на посаду міського голови 2010р.
  • Юридичний супровід президентської кампанії 2010 на місцевому рівні
  • Скасування постанови Кабміну про пенсійні внески для підприємців
  • Скасування евакуаторів в Києві
  • Справа "Караоке на майдані"
  • Справа "Корецький проти України"

Перешкоджання діяльності журналістів: захист професійних прав в умовах передвиборчих кампаній


02-12-2009

Закон представники місцевої влади та органів місцевого самоврядування використовують у власних інтересах, нехтуючи професійним обов’язком журналістів збирати і поширювати інформацію і правом людей отримувати інформацію.


  • Проблеми акредитації для ЗМІ


Акредитація журналістів – це встановлена чинним законодавством процедура, яка дозволяє органам державної влади та органам місцевого самоврядування упорядкувати, визначити засоби масової інформації, які висвітлюють діяльність таких органів або їхні певні заходи.

Сприяти акредитованим журналістамце обов’язок органів влади та органів місцевого самоврядування (стаття 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, стаття 27 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” і стаття 45 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”). Вони повинні повідомляти про плановані заходи, забезпечувати стенограмами, протоколами, іншими необхідними матеріалами журналістів тощо.

Згідно з цими нормами, органи влади та органи місцевого самоврядування не мають права відмовити засобу масової інформації або журналісту в акредитації: (1) жодних підстав для відмови в акредитації не існує, а окрім того (2) закон не надає таких повноважень органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Натомість, на місцевому рівні процедура акредитації часто використовується органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування з метою недопуску «небажаних» засобів масової інформації на свої заходи.

Причинами для відмови є: неподання усіх необхідних документів – органи влади і самоврядування часто вимагають додаткові документи; невідповідність подання ЗМІ або заяви журналіста вимогам чинного законодавства, у той час як таких вимог чинним законодавством для місцевого рівня не встановлено.

Основна мета таких дій: не допустити «небажані» засоби масової інформації до певного заходу, виграти час, створити перешкоди професійній діяльності журналістів, показати, хто «господар у домі», а журналістам вказати на їхнє місце.

Сесії сільських, селищних та міських рад проводяться гласно (пункту 16 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні”). Тому особливо ганебною є використання процедури акредитації для відсіювання «небажаних» ЗМІ сільськими, селищними та міськими радами.

Це означає, що кожен громадянин незалежно від його місця проживання та фаху, має право бути присутнім під час сесії ради та безпосередньо слідкувати за її перебігом.

Натомість неакредитовані ЗМІ та журналістів на засідання ради часто можуть фізично не допустити. Для прикладу, норма статті 32 Регламенту Іллічівської міської ради, яка передбачає, що неакредитовані журналісти, ті, що не подали заяви і не підтвердили свій фах, не допускаються на сесії ради для виконання повноважень засобів масової інформації, суперечить статті 26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

Як влучно свого часу пояснив позицію можновладців мер Іллічівська Валерій Хмельнюк на одній з сесій Іллічівської міської ради Одеської області: “Може, міськрада не хоче бачити вас на своїх засіданнях?”

Вирішення піднятої проблеми можливе шляхом прийняття змін до Законів України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в України засобами масової інформації”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про телебачення і радіомовлення”, якими б:

- чітко та однозначно сформулювати перелік необхідних для акредитації документів та вимоги до таких документів;

- зняти законодавчі вимоги щодо наявності професійного фаху або рекомендації професійного об’єднання журналістів;

- чітко та однозначно встановити заборону органам місцевого самоврядування відмовляти в акредитації;

- чітко та однозначно передбачити право журналістів бути присутніми на усіх відкритих заходах, які проводяться органами місцевого самоврядування, незалежно від акредитації.


  • Обмежений доступ депутатів місцевих рад до комунальних засобів масової інформації


Комунальні засоби масової інформації часто висвітлюють тільки позицію «господаря» регіону. Жодних альтернативних думок на сторінках таких видань або в ефірі телеканалів, як правило, не допускається. Київ, Миколаїв, Трускавець, Іллічівськ, Ірпінь, Коцюбинське – перелік таких міст можна ще довго продовжувати.

Всі депутати місцевих рад мають право доступу до комунальних засобів масової інформації з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності (пункт 4 статті 11 Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”). Але керівники комунальних ЗМІ користуються цією нормою так, що депутати місцевих рад, особливо опозиційні, практично позбавлені можливості своєчасно донести до жителів населеного пункту інформацію про власну депутатську діяльність, депутатські ініціативи.

Вирішення цієї практичної проблеми можливе шляхом внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, якими б встановити загальні умови реалізації цього права, передбачити чітку та однозначну заборону відмовляти депутатам у наданні доступу до комунальних ЗМІ, а також відповідальність за таку відмову. Комунальні ЗМІ – це засоби масової інформації територіальної громади, а не окремих «господарів» територіальної громади.


  • Відсутність законодавчого переліку прав телерадіожурналістів


Права та обов’язки журналістів друкованих ЗМІ, у тому числі на відвідування органів місцевого самоврядування з можливістю зібрати інформацію, відкрито користуватись технічними засобами, передбачені статтею 26 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”.

Натомість ні Закон України “Про телебачення і радіомовлення”, ні жоден інший законодавчий акт не містять переліку професійних прав та обов’язків телерадіожурналістів, що значно ускладнює відстоювання їхніх прав у конфліктних ситуаціях на місцях.

Для вирішення цієї проблеми пропонуємо доповнити Закон України “Про телебачення і радіомовлення” статтею, яка б закріпила права та обов’язки телерадіожурналістів.


  • Тиск на «неугодних» журналістів та засоби масової інформації.


Можновладці на місцях часто допускають собі не лише неетичні висловлювання та образи на адресу «неугодних» журналістів і засобів масової інформації, а й відверті погрози. Погроза на адресу журналіста – це суспільно небезпечна дія, метою якої є вплинути на висвітлення журналістом інформації та реалізацію ним права на свободу слова.

Пропонуємо розширити диспозицію статті 171 Кримінального кодексу України і передбачити відповідальність за погрозу на адресу журналіста або засобу масової інформації.


  • Фактична незахищеність журналістів


Журналісти в Україні захищаються законом, злочини проти журналістів прирівняні до злочинів проти працівників правоохоронних органів, за перешкоджання діяльності журналістів передбачена кримінальна відповідальність.

Натомість повідомлень у засобам масової інформації про злочинні дії щодо журналістів уже стало настільки багато, що ними уже нікого не здивувати. Починалося все з одинокої справи Калашникова, яку «спустили на гальмах», а продовжується постійним побиттям журналістів, які виконують свої професійні обов’язки.

Для прикладу, справа про побиття журналістів Течинського, Гонтаря, Луценка біля Дому звукозапису у Києві, незважаючи на активні дії Київської незалежної медіа профспілки та потерпілих, навіть не передана до суду. Хоча фото учасників злочинних дій обійшли увесь інтернет, а працівники міліції були очевидцями цієї події.

Органи прокуратури та міліції, на жаль, неспроможні забезпечити належний захист журналістів і притягнення винних до відповідальності.

Пропоную підтримати ініціативу Київської незалежної медіа профспілки створити окремий орган державної влади, який би на державному рівні мав владні повноваження відстоювати права журналістів. Як варіант, наділити окремими владними повноваженнями професійні спілки журналістів.

Запропоновані у моєму виступі зміни та доповнення до чинного законодавства можуть бути надані Київською незалежною медіа профспілкою.

(Текст виступу адвоката Андрія Нечипоренко, який на громадських слуханнях представляє Київську незалежну медіа-профспілку від імені адвокатської компанії “Наталія Субота і партнери”).




До переліку новин